ЮНІСЕФ підтримав фінансово дитячий будинок сімейного типу з Херсонщини на новому місці
Коли почалася повномасштабна війна, родина, у якій виховуються десятеро дітей, перебралася до більш безпечної на той час Одеси. Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) надав сімʼї фінансову допомогу, необхідну для облаштування побуту на новому місці
- Доступно:
- Українська
- English
57-річна Тетяна — мама-вихователька та засновниця дитячого будинку сімейного типу з міста Берислав, що на Херсонщині. Коли почалася повномасштабна війна, родина, у якій виховуються десятеро дітей, перебралася до більш безпечної на той час Одеси. Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) надав сімʼї фінансову допомогу, необхідну для облаштування побуту на новому місці.
Тетяна зустрічає нас на подвірʼї приватного будинку, у який разом із десятьма дітьми нещодавно переїхала із соціального гуртожитку. В ньому чотири кімнати, але й цієї площі бракує для комфортного проживання такої великої сімʼї.
«Вдома, в Бериславі, в нас приватний будинок на 160 квадратів на березі Дніпра. Зі свіжим ремонтом і власним простором для кожної дитини», — з сумом розповідає мама-вихователька.
Жінка має трьох власних уже дорослих дітей, а зараз виховує ще десятьох: сімох хлопців і трьох дівчат.
«В сімʼї дитині завжди краще, це однозначно. Немає незрозумілих заборон, суворого розпорядку дня, як в інтернаті, а є натомість увага, піклування та любов».
Близько дев’яти місяців родина не мала змоги виїхати з Херсонщини. Проте щойно Берислав повернувся під контроль українського уряду, жінка вирішила евакуювати дітей, адже обстріли посилилися: неподалік будинку впав військовий літак, а нерозірвані снаряди лежали просто у подвір’ях. До того ж не було газу, світла та води.
В Одесі родина спочатку зупинилася в соціальному гуртожитку, однак залишатися там тривалий час не було можливості. Тож вирішили шукати будинок.
«Зняти будинок з такою кількістю дітей було непросто. Довелося купити меблі, щоб дітям було на чому спати. Телевізор, пральну машину також придбали. На це пішли всі наші заощадження, — згадує жінка. — А потім соціальна працівниця допомогла нам подати заявку на участь у програмі грошової допомоги від ЮНІСЕФ».
За словами Тетяни, ця підтримка була дуже доречною, адже дозволила облаштувати побут на новому місці та купити хоч якісь іграшки дітям. Частина коштів пішла на те, щоб зібрати дітей на відпочинок у Карпатах, де вони оздоровлювалися за однією із соціальних програм. Решту коштів жінка планує витратити на підготовку малечі до шкільного року: в сім’ї троє першачків, яких треба вдягти та забезпечити шкільним приладдям.
Діти весь час поряд із Тетяною, горнуться до неї, обіймають, граються.
«Я живу в кімнаті з Яриком і Славіком. Ми прокидаємося, застеляємо ліжка та йдемо снідати. Потім я допомагаю мамі прибрати зі столу і ми йдемо гуляти. В Одесі ми любимо ходити в парк та до моря. Також дуже мені сподобалося в зоопарку».
Хлопець сумує за домом, але розуміє, що там поки небезпечно, тож треба призвичаюватися но нових умов.
А от 14-річна Діана запевняє, що на новому місці обжитися їй було досить легко. Та коли згадує свій дім, починає плакати, тож ми цю тему більше не порушуємо. Найбільше дівчина сумує за подругою, яка з сімʼєю також виїхала з рідного міста.
«Якби не війна, ми б жили собі звичайним життям у себе вдома. В нас там набагато краще було, ніж тут. Нових друзів я поки не знайшла, а моя найліпша подруга з Берислава тепер живе в Черкасах, тож ми спілкуємося лише онлайн»
З початку війни ЮНІСЕФ надав грошову допомогу майже 300 000 сім’ям у складних життєвих обставинах для забезпечення їхніх основних потреб, таких як їжа та ліки.
Програма грошової допомоги «Спільно» реалізується ЮНІСЕФ за фінансової підтримки Європейського Союзу, урядів Португалії, Норвегії та Німеччини через Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини (GFFO) та Deutsche Gesellschaft für International Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, а також сім'ї національних комітетів ЮНІСЕФ.
