«Я — багата мама»: мешканка Чугуєва взяла під опіку двох дівчат-підлітків
Тетяна з Чугуєва, що на Харківщині, під час війни взяла під опіку двох дівчаток. Загалом за останніх 17 років її родина прихистила сімох дітей, які залишилися без батьківського піклування
- Доступно:
- Українська
- English
Тетяна з Чугуєва, що на Харківщині, під час війни взяла під опіку двох дівчаток. Загалом за останніх 17 років її родина прихистила сімох дітей, які залишилися без батьківського піклування: Наташу, Таню, Лєру, Карину, Аню, Амірану та Еріку. Всіх їх Тетяна називає своїми доньками. Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) надав родині грошову допомогу для покращення житлових умов.
Еріка
13-річна Еріка приїхала до родини Тетяни та Олександра місяць тому. Тетяна згадує: у першу їхню зустріч побачила красиву дівчину з довгим світлим волоссям, яка ховала своє тіло під чорним худі не за розміром та майже не йшла на контакт. «Мене це не злякало. Я сказала: “Еріку ми забираємо додому”», — згадує жінка.
Нині Еріка вже щиро усміхається та допомагає сестрам накривати на стіл: поки Тетяни не було вдома, дівчата приготували десерт та хочуть пригостити ним маму. Кухня — це центр життя родини, пояснює Тетяна. Щовечора з дівчатами вони збираються за столом: ліплять вареники, роблять суші, піцу, а також багато говорять. Тетяна каже, що в усьому прислухається та радиться з доньками — від меню на вечерю до планів на освіту та сімейні покупки. «Всі рішення ухвалюємо лише разом. Я не можу щось вирішувати тоталітарно», — говорить вона. Щоб поділитися секретами, пожалітися чи попросити поради наодинці, дівчата також викликають маму на кухню.
«Ми тут також граємо у слова, в “що подобається / не подобається” тощо. Так — говорячи — ми намагаємося краще пізнати одна одну», — пояснює Тетяна.
Коли чаювання закінчується, дівчата разом збираються перед екраном, щоб дивитися шоу, а Тетяна розповідає, як змінилася Еріка за перший місяць удома.
«Коли ми забрали Еріку, в неї було мало одягу. Ми пішли на ринок, і виявилося, що вона не вміє обирати одяг. Вона пояснила, що завжди носила чужий, з якого інші діти виросли. Я бачила очі продавчині, яка це чула. Я запитала в доньки: "А якщо він тобі не подобався?". Вона відповіла: "Я намагалася звикнути". Ми нещодавно купили спортивний костюм та жилетку на осінь, але під час однієї з ігор на кухні виявилося, що вона не любить колір костюма. Я питаю: "Чому ж ми його купили? Ми могли взяти будь-який інший". Еріка сказала, що звикне», — розповідає мама Тетяна.
«Моя мета, окрім всього, — навчити доньку слухати себе»
Амірана
Над ліжком Амірани прикріплені плакати з учасниками південнокорейського гурту BTS. Також у дівчини є подушка та чашка з символікою гурту. «Я ними захоплююся! Також люблю готувати», — говорить вона.
Амірана живе в родині із квітня 2023 року — її разом із Ерікою родина прихистила після повернення з Португалії, куди евакуювалася весною 2022-го.
Взяти дітей у родину Тетяна хотіла ще до війни. Жінка розповідає: «Повернувшись, ми порадилися і вирішили, що мусимо це зробити — кількість дітей, які потребують сім'ї, через війну дуже збільшилася. Єдине, що Лєра спитала: "Мамо, чи вистачить тобі здоров'я?". Я відповіла ствердно».
Разом зі старшою донькою Анею Тетяна поїхала на Івано-Франківщину, куди з Харкова евакуювали центр реабілітації — у ньому тоді перебувала Амірана. Тетяна згадує, що з першого погляду зрозуміла, що дівчина шукає сім’ю: «Вона мене підкорила своєю відкритістю, кількістю запитань, які ставила. Я відчула, що Амірана — наша донька».
Амірана відповідає, що це взаємно: «Ми возз'єдналися, і одразу було відчуття, що так було завжди, що ми завжди були родиною. Ми з дівчатами дружимо, дивимося серіали та фільми, гуляємо, займаємося спортом, готуємо. Звісно, я трохи переживала, як воно буде, але рада, що ми знайшли спільну мову».
Минулого року дівчина почала вчитися в технікумі на кухаря. «Я в майбутньому хочу мати свій ресторан. Але для початку я хотіла б поїхати до Кореї, спробувати працювати кухарем там. Мені подобається їхня кухня та культура», — говорить Амірана.
У Чугуєві на початку війни вибухи лунали чи не щодня. Обстріли міста сім’я перечікувала в одній кімнаті разом. «Мені не доводилося щось пояснювати дівчатам. Це вони мені пояснювали, що відбувається, заспокоювали, підтримували, допомагали», — згадує Тетяна.
Свою роботу жінка не полишила: під обстрілами відвідувала літніх людей, якими опікується як соцпрацівниця, — шукала для них харчі, допомагала по господарству. Проте після поповнення родини потреба у грошах зросла. «Дуже підвищилися ціни. Діти звикли, що захотіли суші — ми взяли суші, а тут виявилося, що не вистачає навіть на основне. Діти хворіли, я перенесла операцію, наш бюджет змінився», — говорить багатодітна мама.
Про грошову допомогу від ЮНІСЕФ Тетяні розповіли в управлінні у справах дітей, тож жінка не вагаючись подала документи. Кошти від ЮНІСЕФ на себе й трьох неповнолітніх дітей жінка отримала швидко. Як їх витрачати, радилися на кухні всією родиною.
«Діти сказали: треба встановити бойлер та душову кабіну — їх нам подарували раніше, але не було грошей на встановлення. Також на ці гроші поклали плитку на підлогу в кухні. Загалом вирішили, що треба зайнятися ремонтом і покращити житлові умови», — говорить Тетяна.
За її словами, дітям, яких беруть під опіку, важливо відчувати, що вони захищені, що їх не залишили, що їх чують. А людям, які міркують над тим, щоб прийняти дитину в родину, радить добре все зважити, адже це велика робота, а якщо рішення обдумане — нічого не боятися.
«Секрет успіху моєї родини — це любов. У мене семеро дівчат та двоє онуків. Я — багата мама», — усміхається Тетяна.
Програма грошової допомоги «Спільно» реалізується ЮНІСЕФ за фінансової підтримки Європейського Союзу, урядів Португалії, Норвегії та Німеччини через Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини (GFFO) та Deutsche Gesellschaft für International Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, а також сім'ї національних комітетів ЮНІСЕФ.
З початку війни близько 300 000 сімей із дітьми в Україні отримали грошову допомогу від ЮНІСЕФ для забезпечення основних потреб, таких як їжа та ліки. Серед них і 400 прийомних сімей. Загалом упродовж 2022 року ЮНІСЕФ виплатив бенефіціарам майже 300 мільйонів доларів США багатоцільової грошової допомоги.
