Законодавчі рамки сімейних форм альтернативного догляду за дітьми у деяких країнах Європи

Опис

Упродовж усього часу незалежності України держава на рівні законодавства, стратегічних та програмних документів одним із основних пріоритетів державної соціальної політики декларує захист прав дитини.

Створення умов для всебічного та безпечного розвитку дитини з урахуванням її найкращих інтересів, підтримка сім’ї, в якій вона виховується, є не тільки одним із зобов’язань держави відповідно до Конституції України і Конвенції ООН про права дитини, а також показником рівня гуманності та цивілізованості суспільства. Окрім того, дороговказом для системи захисту дітей стали Керівні принципи щодо альтернативного догляду за дітьми, схвалені Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН A/RES/64/142.

За роки незалежності Україна пройшла шлях від переважно інституційного догляду дітей до запровадження та розвитку альтернативних форм сімейного виховання, які наразі домінують.

З метою удосконалення української системи альтернативного догляду дітей, приведення її до європейських стандартів було проведено дослідження законодавства з цих питань п’яти європейських країн (Швеції, Литви, Польщі, Болгарії, Англії).

Методологія проведення дослідження, опис законодавства європейських країн за визначеними критеріями, висновки і рекомендації, які, на думку експертів, важливо імплементувати в українське законодавство щодо захисту дітей та підтримки розвитку сімейних форм альтернативного догляду, представлені у цьому звіті.